У чому я вбачаю відповідальність сучасної школи перед громадою?

    У формуванні майбутнього України.

     Життя змінюється швидко, кожне покоління має справу з новими досягненнями, проблемами. І першим, хто вказує стежку в незрозумілому, а іноді й ворожому для дітей світі, є вчитель. Я знаю, що успіх наставника залежить від його здатності до змін, неперервної роботи над собою. Ця ситуація привносить у педагогічну діяльність додаткові напруги, але спрацьовує девіз життя Каменяра: «Semper tіro!»

    Я люблю аналізувати, узагальнювати. Спробувала порівняти себе, як ученицю далеких 70-х років минулого століття, з онукою – ученицею третього тисячоліття. Я боялася двійок, бо могли вигнати зі школи. Валерія у І-му класі оцінок не мала, а з радістю демонструвала різні наклейки – нагороду за успішну роботу. Якщо вдалося за тиждень викласти фігурку – молодчина! І вона біжить у школу за успіхом!

    Я була не по-дитячому дисциплінованою, відповідальною, слова вчителя сумніву не піддавала. Але більше схиляюся до поведінки онуки, яка перед початком будь-якої роботи запитує: «Це для чого? А це цікаво?» У неї величезний вибір – танці, вокал, плавання… Створення освітніх округів у районі дозволяє кожній опорній школі розширити мережу гуртків, клубів, спортивних секцій, що, безсумнівно, розвиватиме дитину.

    Для мого покоління основним джерелом інформації був учитель, книга. Пригадала, як записувалися в бібліотеці у чергу, щоб прочитати Джека Лондона; модним було обговорювати кінофільми, при цьому переглядали всім класом.

    Сьогодні ж можливості Інтернету, мобільного зв’язку значно розширили інформаційний простір. Головне – не вбити бажання пізнавати!

     У високій якості освітніх послуг, які б робили успішним кожного, а націю – конкурентоспроможною.

     Сьогодні нікого не здивуєш кількістю знань, тому переконана, що знання учнів лише на 50% залежать від компетентності вчителя. Головне – навчити здобувати інформацію, уміти скористатися знаннями для створення власної моделі життя. Горджуся, що випускники школи навчаються на держзамовленні у Києві, Дніпропетровську, Харкові; що серед них є успішні бізнесмени, політики, науковці, які стали самодостатніми людьми.

     Для мене страшне саме поняття меншовартості, бо за ним – приниження і розпач. Не можна поважати учня лише за високі бали, принижувати – за низькі. Завдання вчителя – розкрити в кожного потенціал, допомогти повірити в себе! Завжди у бесідах з батьками раджу перед тим, як критикувати дитя (та ще й в колі друзів чи в сім'ї!), пригадати себе в ситуації, коли критикують нас. Приємні відчуття?

     Не робімо ж зла найріднішим – дітям. Завжди з вдячністю пригадую навчання в Московському інституті психології, коли Інна Василівна Дубровіна (провідний психолог) говорила: «Дайте дитині впевненість, що любите її, якою б вона не була. Смугаста, в горошок чи в квіточку – вона ваша!».

     Упевнена, що школа повинна бути територією захищеного дитинства, а вчитель у ній – адвокатом.

    У гармонійному розвитку особистості.

     Як психолог, знаю, наскільки важливо у взаємодії різних «я» викликати симпатію до себе, як важко навчити дитину любити себе. Згадаймо слова з пісні «Чтоб тебя на земле не теряли, постарайся себя не терять!». Не втратити – це знати себе і відповідно планувати, мріяти, творити. Формую у своїх вихованців думку, що сьогодні МОДНО БУТИ УСПІШНИМ. А для цього потрібні знання, здобуваючи які, розвиваємо мислення, пам'ять, працездатність, цілеспрямованість – якості, що допоможуть досягти мети і бути щасливим. Аналізуючи різні життєві ситуації, переконалася , що пізнання починається від батька, матері і вчителя. Більш успішні ті діти, яким дорослі допомогли виховати позитивне ставлення до себе та оточення.

     На початку цього навчального року поцікавилася у випускників, якою б вони хотіли бачити школу. Пропоную поміркувати і вам, шановні читачі! До речі, жодного слова – про комп’ютери, інтерактивні дошки, як десять років тому.     

1. З цікавими уроками, де кожен розумнішав, відкривав би себе, наче вперше.     

2. Можливість вибору предметів для ґрунтовного вивчення, введення залікової системи факультативних курсів.     

3. Відміна щоденників у старшій школі, оцінок у – початковій.     

4. Скорочення обсягів домашніх завдань, звільнення часу для читання додаткової літератури, індивідуальних самостійних робіт з предметів, що цікавлять.

     Учнівські мрії можуть стати реальністю, як тепер не дивує дистанційне навчання, надсилання документів до вузів електронною поштою чи вступна кампанія у форматі ЗНО.

     Шановні однодумці-колеги, батьки, учні!

     На початку нового навчального року бажаю вам частіше поглядати на небо і бачити зорі в душах дітей, дивитися на світ очима Матері і плекати добро, щоб кожна душа, за словами Ліни Костенко, летіла в дитинство, як у вирій, «бо їй на світі тепло тільки там».

Каратєєва В.М.