Мистецтво – це
невичерпний скарб культури, дивний світ, в якому усі талановиті і неповторні. У
тому, що талант треба в дитині не лише помітити, а й розвивати, переконані
батьки старшокласника Кирпічова Кирила. Ще в дитинстві, коли здобув першу
перемогу в музичному конкурсі, назавжди полюбив сцену, а понад усе – радість
від вокалу. Коли вперше восьмилітнім співав на сцені пісню «Україно моя»,
батько заплакав від радості тому, що його син гарно співає. Кожна пісня – це
сторінка життя, така ж неповторна і різна, вона зачаровує і манить. З 2008 року
Кирило – переможець обласного фестивалю «Перші ластівки» та районного конкурсу
«Таланти нашого краю». Юнаку до вподоби творчі концерти, виступи агітбригад,
навчальні заняття з мистецтва та виступи у шкільних позакласних заходах. У 2012
році він успішно закінчив музичну школу фортепіанного відділу. Однокласникам
приємно товаришувати з Кирилом, бо його творча натура, а особливо його весела
вдача, подобається друзям. На сімейних святах, у родинному колі для рідних Кирилко
виспівує жартівливі пісні, радуючи найдорожчих йому людей. Під час репетицій
вдома першими слухачами і суворими критиками стають батьки. Вже тепер
п’ятнадцятилітньому Кирилу подобаються серйозні твори, серед них пісня Івана
Ганзери «Не плач, тату», бо її слова проникають у душу та викликають спогади
про дитинство, перший виступ на сцені. Пісня для Кирила – можливість озвучити
найтонші струни своєї душі. З піснею легше іти по життю!